Інформаційна сторінка

Булави Крайової булавної

Уладу Пластунів Сеніорів Пласту НСОУ

СКОБ!
Дорогі подруги й друзі! Вітаємо вас на інформаційній сторінці Булави Крайової Булавної УПС. Сторінка створена, щоб уладові курені, осередки праці й сеніори самітники мали змогу оперативно отримувати інформацію про життя Уладу й усі актуальні справи. Маємо надію, що завдяки вам, особливо після 11 з`їзду УПС, тут ніколи не бракуватиме цікавої та корисної інформації й наперед щиро дякуємо всім, хто долучиться до наповнення сторінки.

четвер, 24 лютого 2011 р.

СКОБ, подруги й друзі!

У понеділок, 21 лютого 2011 року, в Бабиному Яру, біля пам’ятного хреста загиблим відбулося вшануванню пам᾿яті героїв - членів ОУН, розстріляних німцями: Олени Теліги та її чоловіка Михайла, Івана Рогача та його сестри Ганни (обоє були пластунами!), Оршана-Чемеринського та його дружини Дарії, Івана Ірлявського, Багазія, Гупала, Кошика, Кузьмика та багатьох інших. Участь брали члени Київського Об'єднання українських націоналістів (державників) на чолі з Головою Центрального проводу ОУН (д) другом Павлом Дорожинським (ЛЧ), представники молодіжного крила ОУН (д), а також кілька представників національно-патріотичних організацій та пластуни Станиці Київ: пл.сен. праці Олег Климчук (ЧК), пл.сен. праці Віктор Зражевський (ХМ) та кандидат у прихильники УПС Віталій Хижняк. Загалом близько 30 осіб.
Панахиду відправив настоятель храму Св. Івана Хрестителя отець Павло Стародуб (УПЦ КП).

Відбулося покладання квітів і вінка від ОУН (д) до пам'ятного хреста. Біля символічної могили читалися вірші Олени Теліги та Тараса Шевченка. Не зважаючи на холод і снігову хуртелицю, люди не поспішали швидко відбути цей захід. Закриття завершили живим співом державного гімну України "Ще не вмерла України..."
СКОБ!
Друг ВіЗ

субота, 19 лютого 2011 р.

Відійшов на Вічну Ватру пл.сен. Юрій Ференцевич, ВБ


День пройшов... Сонце зайшло... Від озер...
Від горбів... З небозводу... Все гаразд...
Спокійно спи... Бог є тут...
Світло темніє... Темніє і зір... Але зоря
Освітлює небо... Блищить ясно... З далечі
Притягає близько...
Ніч паде... Дяка і хвала... За наші дні...
Під сонцем... Під зорями... Під небом...
Як ідемо... То знаємо, що... Бог є тут...
З військової пісні
14 лютого 2011 р. у Ню Йорку відійшов на Вічну Ватру пл.сен. Юрій Євген Ференцевич (Цюха), ВБ.
Він народився у Львові 6 січня 1926 р.Б. Членом Пласту (Виховних Спільнот Української Молоді, м. Львів) став у 1942 році (в цей час відвідав пластовий табір «Сокіл»), був одним з засновників пластового куреня “Передові” та 16 – го куреня «Ватага Бурлак» (1947 р.). Член колиби «Ватаги Бурлак» у Ню Йорку, багаторазовий учасник КПЗ’їздів США. Один з членів комітету для розшуку і закупу пластової оселі при станиці Ню Йорк в 1950-их роках ХХ століття, співторець оселі «Вовча Тропа». Був комендантом Ювілейної Міжкрайової Пластової Зустрічі на «Вовчій Тропі» (1962 р.). Голова Головної Пластової Булави, член Головної Пластової Ради. Допомагав у підготовці сходження «Бурлак» на г. Монблан (Франція).
Відзначений високими пластовими відзначеннями: Орденами Святого Юрія у Бронзі, Сріблі та Золоті; Орденом Вічного Вогню в Золоті; відзнакою 50-ліття Пласту в США. Жертводавець пластових осель «Сокіл» та «Чота Крилатих» в Україні. В останній період життя був членом Комісії 100 – ліття Пласту. Одружений з Христиною Волицькою-Ференцевич, Гр. Спільно виховали сина і доньку – пластунів.
Був вояком дивізії “Галичина” від 18 липня 1943 р. до кінця війни, в ранзі підстаршини. В липні 1943 р. виступав у центрі Львова (коло Оперного театру) перед молодими хлопцями-дивізійниками. Виїхав 18 липня 1943 першим транспортом зі Львова на вишкіл до Брна (Словаччина), а звідтам за два тижні до Гайделяґру. Абсольвент підстаршинської школи, учасник бою під Бродами. Щасливо вийшов з оточення з «Бродівського котла». Воював в Словаччині та Австрії. Перебував у полоні в Італії. Нагороджений військовою відзнакою «lnfаntеrіе Nahkampfschpange». Від 13 березня 1947 р. до звільнення 17 травня 1947 р., в американськім полоні в Німеччині. Член Крайової Управи Братства колишніх вояків 1 УД УНА в США та Головної Управи, зв’язковий з Галицьким Братством колишніх вояків Дивізії “Галичина”. Голова Управи Братства охорони воєнних могил “Броди-Лев”. Ініціатор побудови меморіального цвинтаря воякам Дивізії «Галичина» під Бродами, багаторічний учасник святкувань річниці створення Української Головної Визвольної Ради у с. Сприня (Львівська обл.). Нагороджений комбатантськими відзнаками: відзнакою учасника боїв під Бродами, медалею Архистратига Михаїла, медалі 50 і 60-ліття Дивізії “Галичина”, “За заслуги”, Відзнакою 60-ліття боїв під Бродами.
Виключно з його ініціативи, організації та фінансування прах Президента ЗУНР Є.Петрушевича, міністра військових справ ЗУНР Д.Вітовського та ад’ютанта міністра Ю.Чучмана привезено з Німеччини в Україну і перепоховано на Личаківському меморіальному цвинтарі.
Неодноразовий спостерігач від української діаспори (Українського Конгресового Комітету Америки) на виборах Президента України та Верховної Ради України. Був сумлінним парафіянином церкви Святого Юрія у Ню Йорку.
До останнього подиху був зразково активним в житті Пласту та громади. Неможливо перелічити усі обовязки та посади, які успішно виконував друг Цюха – це потребує написання великої праці на його пошану. Вічная пам’ять другу Юрію Ференцевичу!

понеділок, 7 лютого 2011 р.

Бабин Яр

ОБ’ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ (державників)
Реєстраційне свідоцтво Міністерства юстиції України № 2439
01010, УКРАЇНА, м. Київ-10, а/c №18 Тел./факс: (044) 288-93-30

01. 02. 2011 р. № 27 E-mail: p_doroshynsky@ukrpost.net



Шановні подруги і друзі!

Повідомляємо, що в понеділок 21 лютого 2011 року, о годині 18:00 в Бабиному Яру, біля пам’ятного хреста відбудуться поминальні заходи для вшанування пам’яті наших героїв-членів ОУН, розстріляних німецькими окупантами: Олена Теліга та її чоловік Михайло, Іван Рогач та його сестра Ганна, Оршан-Чемеринський та його дружина Дарія, Іван Ірлявський, Багазій, Гупало, Кошик, Кузьмик та багато інших.
Шановні: Не будьте байдужими і прийдіть вшанувати пам'ять тих, які полягли в боротьбі за незалежність України. Прийдіть разом з Вашими родинами, друзями та знайомими.

Слава Україні!



Провід Київської міської ОУН(д)

субота, 5 лютого 2011 р.

Донецький пластун отримав орден від Патріарха

На День соборності України старшопластун пластової станиці Донецьк Денис Ткаченко указом Патріарха Київського Філарета був нагороджений орденом Святого архістратига Михаїла.
Вихованець станиці Кіровоград, одразу після школи Денис поступив на навчання до одного з донецьких університетів, і ось вже більш як десять років його життя пов’язано з Донеччиною. Зараз він є головним редактором інформаційного Інтернет-порталу NGO.donetsk.ua, заступником станичного пластової станиці Донецьк, а також членом Православного братства святого праведного Петра Калнишевського.
Оскільки в останній час державна влада в Україні взяла курс на фактичну ліквідацію Української Православної Церкви Київського Патріархату (тут і запропонований Віктором Януковичем законопроект змін до Закону про свободу совісті та релігійні організації, і потурання спробам Московського Патріархату захопити храми, в яких служать громади Київського Патріархату, і відверта підтримка московського православ'я), то така ситуація спонукає і пластунів, й інших патріотів України виявляти свою вірність Богові й Україні не на словах, а на ділі. Зокрема Денис Ткаченко доклав чимало зусиль для того, щоб конфлікт навколо храму в с. Кам'янка Тельманівського району став відомим всій Україні. Така інформаційна підтримка дозволила зупинити спробу нахабного захоплення храму, і хоч питання ще не є остаточно розв'язаним, але це стало одним з перших сигналів про новий наступ на українське православ'я.
Безсумнівним є те, що ствердження ідеї Київського патріаршого престолу, автокефалії Української Церкви посідає своє вагоме місце в національних змаганнях сучасного покоління українців.
о. Ігнатій (Воловенко)

пʼятниця, 4 лютого 2011 р.

СЕНЬОРСЬКІ ЗАБАВИ

Крайова Зустріч пластунів сеньорів України 29-30.01 2011 р.
Кінець січня року Божого 2011-го.Суботній світанок зустрічає морозом і передчуттям мандрів. Ох,я вам скажу,то таке солодке передчуття,…а мандри пролягають у невідомому до тепер напрямку – на Трускавець. З Івано-Франківська дорога, ніби, й недалека,але ж неходжена ще.
Орієнтири подруга Галя Потюк вказала точні, залишається відшукати місце зустрічі сеньорів нашого Краю. Таки рідко бачимось. На таборах, іноді на вишколах,на Крайовому З‘їзді… На такій Ватрі зустрітися – це гарна ідея.
Зустрілися! Приязна щира відкрита бесіда. Ділимося здобутками,передаємо звіти,спілкуємось. Наше основне завдання-визначити напрямки праці та внесок сеньорів у організацію святкування 100-річчя Пласту в Україні.
Мандруємо Трускавцем. Гарну екскурсію проводить для нас друг Олег Рега, станичний ст.Трускавець. Вулиці повертають і крутяться так, що не розбереш, де початок, а де кінець: римхливі повороти відкривають щоразу новий розсип різноманітних будиночків, вілл, житлових багатоповерхівок - все це перемішано так, що не розбереш спочатку, де центр, а де околиця. І аж коли опиняємося на площі перед Храмом, розумію,що саме звідси концентричними колами розростається місто, котре передає якийсь особливий затишок,ніби заколисує…
Друг Микола Ханас знайшов кущ з ягодами калини – в місті, посеред зими! Смакує – от справжній Калиняка!Показує нам усі джерела, пробуємо воду, вмиваємось, стаємо друзями цього міста. Прибули друзі Юрко Наконечний і Марко Чуквінський. Марка бачу не вперше: чорнявий, невисокий чоловік у пластовому однострої Чорноморців, очі сховані за скельцями окулярів… Завжди приємно вражає гармонія пластової постави й відчуття спокійної впевненої внутрішньої сили духу при зустрічі з цим Пластуном.
Юрко Наконечний багато розповідає на початку, потім більше слухає і записує, толково захищає свою точку зору, але виважено приймає всі пропозиції. Багато праці ним вже зроблено, але й попереду ще неміряне поле труду.
Тим часом дискусія навколо планів святкування розгоряється не на жарт. Кожен з нас володіє різним обсягом інформації, але, з іншого боку, кожен має чималий досвід пластування - більшість сеньорів, присутніх тут, відновлювали Пласт в Україні на початку 90-х років минулого сторіччя. Домовляємося спочатку визначити активітети на кожен день святкування. Пропозицій маса, намагаємося визначити найреальніші.
Спокійно й детально входить у кожну проблему й висвітлює її перед товариством з різних сторін друг Левко Захарчишин. Відчувається потужний управлінський досвід, компетентність і знання механізмів реалізації ідей, ясне бачення місцевих особливостей, точна оцінка людського ресурсу, добрий аналіз потреб друзів з діяспори, які мають намір взяти участь у святкуванні. З Левком приємно співпрацювати, оскільки він водночас бачить всю проблему і місце кожного Пластуна в її вирішенні. Левко відштовхнувся від висновку, що Пласт у першу чергу - це робота з дітьми, і таким чином спрямування нашої праці набуло реального змісту.
Швидко і непомітно фіксує всі наші напрацювання друг Олег Климчук. Таке враження, що він робить п‘ять робіт одразу, у дискусії бере активну участь, а в кінці зустрічі викладе вже готові підсумки – коли тільки й встиг усе записати.
Жваво й весело ділиться інформацією друг Юрій Леськів. Очі блищать веселим запальним вогнем, руки ні на мить не зупиняються, ніби допомагаючи якомога чіткіше вловити суть. Поза тим, його інформація серйозна й суттєва, як і завжди.
Радість непомітно передається товариству, і ось ми всі розпогоджуємося, розуміємо,що треба трохи перепочити. Жарти й дружній сміх перебігають кімнатою, мов сонячні зайчики,світліють очі… Поважні сеньори й сеньорки вмить внутрішньо стають, мов малі діти, що їм прийшла пора погратися…Але працю треба довершити. Підводимо підсумки, маємо чітке розуміння обсягів особистої праці та спрямування завдань для Пластових станиць в Україні.
І весь цей час – зранку,вдень, тепер на розмові і згодом на Ватрі, непомітно, по-материнськи, вміло й виважено кожну мить нами всіма опікується Головна Булавна подруга Галя Потюк. Найменші нюанси зустрічі не проминають її уваги. Кожна частина зустрічі спланована й організована Галею так, що ми можемо зреалізувати якнайбільше можливостей для обміну досвідом, інформацією, і водночас непогано відпочити в дружньому колі. Наперед повідомлена програма дозволила людям приїхати з уже готовими спрямуваннями, тому вдалося за короткий проміжок часу оформити загальне бачення праці та її деталі. Напруга дискусії згладжувалася і входила в конструктивне русло,варто було прозвучати спокійному, дуже лагідному, але переконливому голосу нашої Булавної. А коли Галя на Ватрі розповідала свою історію, це була неперевершена мандрівка в минуле, під час якої ми встигли побувати в різних куточках світу. Ось і тепер при згадці про Галю Потюк серце лагідніє; розумію,як мені пощастило,що її знаю.
За розмовою не помітили, як настала ніч. Саме пора розпалити Ватру. ЇЇ проводить подруга Оксана Яблонська. Щирий світлий імпульс, пущений її відкритим на добро серцем, єднає людей, дарує затишок і творить особливу атмосферу глибокої приязні. Ми згадуємо, хто якими дорогами потрапив до Пласту. У кожного є що розповісти, про кожного можна писати окрему книжку, може,колись вона ще буде написана. Відкриваю для себе людей наново, слухаю ці історії і Модночас перед очима стає власне життя. Ми всі дуже різні,а й дуже схожі…так пронизливо-ясно усвідомлюю в одну мить глибину визначення - Українці…
Я знала майже всіх цих людей і раніше. Але тепер розумію, що Бог дав мені щастя пережити кілька глибоких годин спілкування, які запам‘ятаються надовго, бо дивним чином поруч з друзями-сеньорами і сама почуваюся дужчою, а життя набирає нового змісту.
На завершення Ватри Оксана пропонує вибрати для себе цитату із Філа Босмана й сказати, в кого виникла співзвучність. Так от – я просто отетеріла, так точно те, що випало в мене, співпало з думками на цій зустрічі, та й з моїми життєвими справами теж. Ось ті слова: «Дружня любов…Ця любов веде до світла, до спокою, до глибокої радості. Ця любов нічого не розбиває…». Додам, що ця дружня любов привела нас всіх на Пластовий Шлях, покликала у мандрівку, котра триває через ціле життя.
Шкода, але все хороше теж колись закінчується. Зранку зібрались на розмову, підвели підсумки, обмінялись зв‘язками… Попрощалися з надією на наступну зустріч влітку. Сеньори зробили разом ще один крок назустріч Пластовому Ювілею. І цей крок вже також – історія.
Січень-лютий 2011 р. Б. Трускавець - Івано – Франківськ. пл. сен. Анничка Королишин.
Сеньори,що взяли участь у Сеньорських Забавах взимку року Божого 2011:
(Прохання до Галі подати повний список,оскільки не знаю всіх прізвищ,ступенів і куренів)